Warszawa, 12.10.1641 r. Sąd asesorski potwierdza prawo Iwana Kozłowa do dzierżenia prawem lennym wieczystym derewni Ziewiakino (Зеваки), Rohaczewka, Sadowicze (Садовичи), Nowe, Małe i Wielkie Sieliszcze Dończyńskie nad rzeką Usą (Ужа) w ujeździe poczepowskim. Dokument zaczerpnięty z wydawnictwa Heneralnoje slidstwo pro majetnosti starodubskoho połku (Ґенеральне слідство про маетності стародубського полку, Kijów 1929 w serii Українській Архів, t. 1, s. 174).
Drugi dokument zaczerpnięty z tegoż wydawnictwa, to list do Jana Kazimierza Łopińskiego z roku 1645; dobra Bibiki (Бибики) będące w jego posiadaniu sąsiadowały z dobrami Iwana Kozłowa. Najwyraźniej Łopiński nie mógł się pogodzić z wyrokiem sądu i robił Kozłowowi jakieś trudności.
Dokumenty publikuję w kodowaniu dla alfabetu ukraińskiego. Pod oboma dokumentami daję zgrubne spolszczenie.
s. 174
Владислав Четвертий з бжой ласки кроль полский, великий княз литовский, руский, пруский, жмодский, мазвецкіий, інфлянцкий, смоленский, чернеховский, а швендский, кродский, вандалский, дедичний кроль.
Ознаймуем тим листом, декретом нашим, іж кгди в року теразняйшом тисяча шистсот чотиридесят первом, мсца марта второго дня, перед нами и судом нашим отправовалас справа между урожоним Яном с Клявзуціа Бержанским чрез обецност інстигатора актором, а з шляхетним Іваном Козловим позваним о то, иж он добра диспозіцій нашой подлеглій в старостве стародубовском а в уйезде почеповском лежачие, меновите: деревню Зеваки, Новию, Рогачевку, Садовичи, также Малое и Великое селисче Дончинское, по Василю, Вауринцу и Тимофею Афанасовичах Козлових, братах своих, зрайцах наших і Речи Посполетой, подчас близко прошлой експедицій московкой збяглих, безправне на ся забравши і консервацію собя на тій добра подступно в канцеллярій нашой отримави, неслушние акторове сут конферованій, прето аби ку розправе правной станол привілей орііналний, албо екстрактом з книг канцелярій нашой винетий, і поссессеею, за которими пред одержаннем помененой консервацій, албо конфірмацій нашой, добра, вижеспецяфикованний з братами своіми в Москву зішли[ми], держал, положил і во всем на жалобу сторони поводовой усправедливил; на том теди термин з очевистих обу строн контроверсій, суд наш асессорский жадной в тои справе на чинячи децізій, сторонам обом доводи и отводи вцале заховавши для учиненя о преречоних Василю, Вауринцу и Тимофею Козлових [210б] інквизіцій, то ест, еслі оній добра, которих актор доходит видялених собе і в посессій своеи мели, еслиж до Москви перешли и там осялост принявши доброволне, аж до тих час зостают, на сеймик, которій ім посредне пред Сеимом в Стародубя зложоний и орправований, буде до обивателей повяту стародубовского роком завитим кром вшелякого припозву, одослал; а кгди там на тим сеймику дигнетаре, урядники земскіе и градские, также рицерство и иншая шляхта, яко помененно ікнвізіціею межу собою отравят, аби оній сторони обое, на том же ураде недел, по том сеимику сторонам обом ку далшой розправя пред судом нашим, кром припозву, зложил, яко о том всем декрет суду нашого асесорского ширей в себя описуе. На року теди нинешнем з том інквизицій реестру судового припадлим, за приволанем през генерала нашого дворного, строн до права, урожоний Ян Бержанский з пленепотентом своим шляхетним Іосіфом Петровичом, а от шляхетного Івана Козлова, шляхетний Войціех Хондзінский, за моцою листовною собя до тои справи даною, становилис. Где напрод пленепотент урожоного Бержанского інквізіціею, подлиг декрету нашого в року теранеишом тисяча шистот чотирдесят первом мсца іюля девятого дня, на сеимику стародубовском отправованою положивши, отпечентованя и читаня оной потребовал; а по прочитаню тихже оброн в першом декрете нашом опісанних і на теранеішом терміне заживаючи при суду тих добр вишеменованних домавлял; а пленепотент шляхетного Козлова також при тихже, первей того заживаних обронах и контроверсіях стоячи, а надто же із інквізіцій, аби брати того Козлова добра, которих актор доходит виделенних собе, и в посессій своей мели, если ціе до Москви передали и там, оселост принявши [211] доброволне, аж до тих час зостают, не показуяс, і ничим того актор доводне не пробуе; зачим абисми оного, при тих добрах и посесій заховавши, привилей през урожоного Бержанского, яко подступне отриманий скасовали, авини за неслишное упрошене, яко теж шкоди, наклади, невенне поднятіе, на преречоним Бержанским урожоним всказали, домавял. Ми Крол пред п. п. Советников и урадников наших дворних на суде асессорском заседаючи, тои справи прислихавши и оние з очевистих контроверсій зрозумевши, поневаж з інквізіцій на сеимику стародубовском, подлуг декрету нашого, отправованой, аби брати позваного шляхетного Івана Козлова, Василеі, Вавринец и Тимофеи Козлови, добра себе виделенніе мелі и в посессій оних билі і если до Москви передалис и, там оселост принявши, доброволне аж до тих час зостают не показуяс, і актор того ничим не доводит. З тих теди причин шляхетного Івана Козлова, подлуг права и конфирмацій нашой, при тих всех добрах заховуем и оній правом вечистим прицужуем, привилей чрез урожоного Бержанского подступно отриманий кассуем, а от вин правних і шкод, которих сторона домавялас, урожоного Бержанского волного виним, моцою того декрету нашого, до которого на болшую повагу печат В. Князтва Літовского притиснут росказалисмо. Пісано в Варшаве дня дванадцатого мсца октоврия, року господня тисяча шистсот чотиридесят первого.
Панаваня нашого полского девятого, а шведского десятого року.
В подлинном подписано: Марціян Тризна коадіктор бискипства виленского подканцеляріи ВКЛ.
За справо ясневелможного ксіенза Марціяна Тризни подканцлера ВКЛ.
* * *
s. 176
Владислав Четверий
Урожоному Янові Лопінскому, дворянинові нашому верному, нам милому, ласку нашу королевскучю. Урожоний верний нам милий. За супликованем шляхетного Івана Козлова, кторому право на добра его отчецкие служачие подчас близко прешлои експедицій Москва взяла, привилеем нашим заховалисмо его вечне при них, яко о том ширей в нем ест описано. Хочем теди мети по верному Іванові [powinno być: вашой] и росказуем, аби деревне в уізде почеповском старостве стародубовском лежачие, то ест Зеваки, Рогачевку, Садовичи, также Малое и Великое Селище Дончинское зо всеми приналежностями, подлуг привилеим нашого, в моц, держанніе и спокойное уживане подал и в нескутечне інтромиттовал, еслі верному Іванові для ласки нашой не учиниш. Дан в Варшаве дня 26 року господня 1645 го, пановануя королевств наших полского и шведского.
В подлинном подписано: Владислав крол.
Марціян Тризна, референдар К[няства] Л[итовского].
Таковий подлинний привилей я до себе приня:, а на сей копий подписал ся Флор Козлов.
З подлинними декретом і привилегіум сведителствовал хоружий старод. Федор Данченко m[anu] p[ropria].
З подлиними декретом и привилегием сводил полковой старод. канцеллярій канцелляріст Григорий Полетика.
SPOLSZCZENIE
Władysław Czwarty z bożej łaski król polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, żmudzki, mazowiecki, inflancki, smoleński, czernihowski, a szwedzki, krodski [?], wandalski, dziedziczny król.
Oznajmujemy tym listem, dekretem naszym, iż gdy w roku teraźniejszym tysiąc sześćset czterdziestym pierwszym, miesiąca marca drugiego dnia, przed nami i sądem naszym odprawowała się sprawa między urodzonym Janem z Kławzucia Berżańskim w obecności instygatora aktora, a z szlachetnym Iwanem Kozłowym pozwanym o to, iż on dobra dyspozycji naszej podległe w starostwie starodubskim a w ujeździe poczepowskim leżące, mianowcie: derewnię Ziewakino, Nowe, Rohaczewka, Sadowicze, także Małe i Wielkie Sieliszcze Donczyńskie, po Wasylu, Wawrzyńcu i Tymofieju Afanasowiczach Kozłowych, bratach swoich, zdrajcach naszych i Rzeczypospolitej, podczas blisko przeszłej ekspedycji moskiewskiej zbiegłych, bezprawnie na się zabrawszy i konserwację sobie na te dobra podstępnie w kancelarii naszej otrzymawszy, niesłusznie aktorowi tu [?] konferowany, przeto aby ku rozprawie prawnej stanął przywilej oryginalny, albo ekstraktem z knig kancelarii naszej wyjęty, i posesję, za którymi przed uzyskaniem wspomnianej konserwacji, albo kofirmacji naszej, dobra wyżej specyfikowane z braćmi swoimi do Moskwy zbiegłymi, władał, położył [?] i we wszystkim na szkodę strony powoda usprawiedliwił.
Na ten tedy termin z oczywistych obu stron kontrowersji, sąd nasz asesorski żadnej w tej sprawie nie czynił decyzji, obu stronom dowody i odwody wcale zachowawszy dla uczynienia o przerzeczonych Wasylu, Wawrzyńcu i Tymofieju Kozłowych inkwizycji, to jest, jeśli one dobra, których aktor dochodził jako przyznanych sobie i w posesji swojej mieli, jeśliż do Moskwy przeszli i tam osiadłość przyjąwszy dobrowolnie, aż dotychczas zostają, na sejmik, który im pośrednio [?] przed Sejmem w Starodubie złożony i odprawowany, będzie do obywateli powiatu starodubowskiego rokom zawitym, oprócz wszelakiego przypozwu, odesłał; a gdy tam na tym sejmiku dygnitarze, urzędnicy ziemscy i grodzcy, także rycerstwo i insza szlachta, jako pomienioną inkwizycję między sobą odprawiali, aby owe strony obie, na tomże urzędzie nadał, po tym sejmiku stronam obu ku dalszej rozprawy przed sądem naszym, oprócz przypozwu, złożył, jako o tym wszystkim dekret sądu naszego asesorskiego szerzej w sobie opisuje.
Na roku tedy niniejszym z tej inkwizycji rejestru sądowego przypadłym, za przywołaniem przez generała naszego dwornego, stron do prawa, urodzony Jan Berżański z plenipotenem swoim szlachetnym Józefem Pietrowiczem, a od szlachetnego Iwana Kozłowa, szlachetny Wojciech Chondzyński, za mocą listowną sobie do tej sprawy danym, stanowiła się. Gdzie naprzód plenipotent urodzonego Berżańskiego inkwizycją, podług dekretu naszego w roku teraźniejszym tysiąc sześćset czterdziestym pierwszym miesiąca junia dziewiątego dnia, na sejmiku starodubowskim odprawowanym położywszy, odpieczętowania i czytania onej potrzebował. A po przeczytaniu tychże obron w pierwszym dekrecie naszym opisanych i na teraźniejszym terminie zażywszy przy sądzie tych dóbr wyż mianowanych domawiał. A plenipotent szlachetnego Kozłowa takoż przy tychże, pierwej tego zażywanych obronach i kontrowersjach stojących, a nadto że z inkwizycji, aby brać tego Kozłowa dobra, których aktor dochodził przydzielonych sobie, i w posesji swojej mieli, jeśli ci do Moskwy przedali i tam, osiadłość przyjąwszy dobrowolnie, aż dotychczas zostają, nie pokazują się, i niczym tego aktor dowodnie nie próbuje, zaczym abyśmy onego, przy tych dobrach posesji zachowawszy, przywilej przez urodzonego Berżańskiego, jako podstępnie otrzymany skasowali, a winy za nieprawidłowe uproszenie, jako też szkody, nakłady, niewinnie podjęte, na przerzeczonym Berżańskim urodzonym wskazali, domawiał.
My król przed PP Rady i Urzędników naszych dwornych na sądzie asesorskim zasiadającymi, tej sprawy przesłuchawszy i one z oczywistych kontrowersji zrozumiawszy, ponieważ z inkwizycji na sejmiku starodubowskim, podług dekretu naszego, odprawowanej, aby bracia pozwanego szlachetnego Iwana Kozłowa, Wasylija, Wawrzyniec i Tymogiej Kozłowy, dobra sobie wydzielone mieli i w posesji onych byli i jeśli do Moskwy przedali się i, tam osiadłość przyjąwszy, dobrowolnie aż dotychczas zostają nie pokazują się, i aktor tego niczym nie dowodził. Z tych tedy przyczyn szlachetnego Iwana Kozłowa, podług prawa i konfirmacji naszej, przy tych wszystkich dobrach zachowujemy i onego prawem wieczystym utwierdzamy, przywilej przez urodzonego Berżańskiego podstępnie otrzymany kasujemy, a od win prawnych i szkód, których strona domawiała się, urodzonego Berżańskiego, wolnego od win, mocą tego dekretu naszego, do którego dla lepszej wiary pieczęć Wielkiego Księstwa Litewskiego przycisnąć rozkazaliśmy. Pisano w Warszawie dnia dwunastego miesiąca oktobra, roku pańskiego tysiąc sześćset czterdzieści pierwszego.
Panowania naszego polskiego dziewiątego, a szwedzkiego dziesiątego roku.
Pod spodem podpisano: Marcjan Tryzna koadiutor Biskupstwa wileńskiego podkanclerzy WKsL.
Za sprawą jaśnie wielmożnego księdza Marcjana Tryzny podkanclerzego WKsL.
s. 176
Władysław Czwarty
Urodzonemu Janowi Łopińskiemu dworzaninowi naszemu wiernemu, nam miłemu, łaskę naszą królewską. Urodzony wiernie nam miły. Za suplikowaniem szlachetnego Iwana Kozłowa, któremu prawo na dobra jego ojcowskie służące podczas blisko przeszłej ekspedycji Moskwa wzięła, przywilejem naszym zachowaliśmy go wiecznie przy nich, jako o tym szerzej w nim opisano. Chcemy tedy mieć po wierności waszej i rozkazujemy, aby derewnie w ujeździe poczepowskim starostwie starodubowskim leżące, to jest Ziewakino, Rohaczewka, Sadowycze, także Małe i Wielkie Sieliszcze Donczyńskie ze wszystkimi przynależnościami podług przywileju naszego w moc, dzierżenie i spokojne używanie podał i skutecznie intromitował, jeśli [?] wiernemu Iwanowi dla łaski naszej [inaczej] nie czyniwszy. Dan w Warszawie dnia 26 [miesiąca nie podano] roku pańskiego 1645, panowania królestw naszych polskiego i szwedzkiego.
Pod spodem podpisano: Władysław król.
Marcjan Tryzna referendarz Księstwa Litewskiego
Takowy powyższy przywilej przyjąłem do siebie i na tej kopii podpisałem się Flor Kozłow.
Z powyższym dekretem i przywilejem sweditelstwowal? chorąży starodubowski Fedor Danczenko manu propria.
Z powyższym dekretem i przywilejem swodił [?] pułkowy starodubowski kancelaryjny kancelista Hryhoryj Połetyka.
